П`ятниця, 29.03.2024, 14:52

Черемушнянська

філія   Валківського ліцею імені О.Масельського 

Валківської районної ради Харківської  області








Головна | Мій профіль | Реєстрація | Вихід | Вхід Ви увійшли як Гість | Група "Гости"Вітаю Вас Гість | RSS
Форма входу
Пошук
Календар
«  Березень 2024  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Архів записів
Друзі сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

 

КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ БАТЬКІВ

ЛЮБОВ ДО КНИГИ ПЛЕКАЄМО ЗМАЛКУ

Сьогодні книги стрімко втрачають свою популярність. І дорослі, й

діти радше надають перевагу відпочинку за комп'ютером, ніж з книгою. Та й по необхідну інформацію частіше звертаються до Інтернет-служб, ніж до бібліотеки. У той час, як любов до книги, начитаність, літературний смак — це показники культурної, загально розвиненої, високоморальної особистості. Тож варто змалку долучати дітей до світу книг. Про те, як це робити — читайте нижче.

Дошкільне дитинство — це саме той час, коли варто долучати юну

особистість до книги. Йдеться не про навчання дітей читання, а насамперед про формування пізнавального інтересу до цього процесу, вміння та бажання працювати з книгою, виховання культури читача.

Досвід спілкування з батьками та педагогами (вихователями й

учителями початкової школи), багаторічні спостереження за

дошкільниками й молодшими школярами показують, що при вступі до

школи та у першому класі далеко не в усіх дітей є бажання тримати в руках книжку (не говорячи вже про бажання слухати, пізнавати чи самостійно читати). У багатьох першокласників відсутні навички роботи з книгою (користуватися змістом, орієнтуватися на сторінках тощо) та усвідомленого читання. "Це не проблема для дитини дошкільного віку (від трьох до шести-семи років). Адже дошкільник — не є активним читачем!" — може відповісти опонент. Так, дошкільник за своєю природою — активний слухач, але за умови, що дорослі, які його оточують, є активними читачами,  чим, на жаль, може похвалитися не кожна родина.

Крім того, більшість шестирічних малят уже перебувають у школі, де

є необхідність працювати з підручниками, словниками, довідниками тощо.

Тим учням, які не мають навичок роботи з книгою, як правило, важко

вчитися. Тому змалку варто приділяти цьому питанню достатню увагу.

Чому дитина обирає комп'ютер, а не книгу?  У тому, що в дитини немає інтересу до книги, найчастіше винні дорослі.

Назвемо кілька найтиповіших помилок батьків, які відбивають у

малюка бажання брати книгу до рук.

♦ Батьки проводять свій вільний час за комп'ютером, а не за книгою, та

й дитині мало читають книжок, тобто не є для неї прикладом активного

читача.

♦ Батьки, не розуміючи суті підготовки до школи і прагнучи

вимуштрувати свою дитину на вундеркінда, примушують п'яти-шестирічного малюка читати, що не відповідає його віковим і психофізіологічним можливостям.

♦ Дорослі заохочують дитину до читання солодощами (на кшталт

"Прочитай це слово і отримаєш цукерку! А за тістечко треба прочитати

більше!"), не усвідомлюючи, що читання саме по собі має стати для дитини насолодою.

♦ Дорослі замінюють процес читання книжок переглядом

мультфільмів, телепередач або, що значно гірше, комп'ютерними іграми, які пропагують насильство, і дитячу психіку просто-таки атакують образи телепузиків, людино-павуків, людино-машин, страшних орків тощо.

Головне завдання дошкільної освіти — не навчити дитину читати, а

сформувати у неї пізнавальний інтерес, потяг до читання, любов до книги.

Остання проблема постає сьогодні найгостріше. Адже віртуальна

дійсність, створена телевізійним та Інтернет-простором, "відриває" дитину від життя, робить емоційно байдужою у реальних стосунках зі світом людей та природою.

Крім того, переглядаючи мульт-кінофільми, діти сприймають лише

фабулу, розгортання подій, пригоди персонажів, що значно простіше, ніж побачити й усвідомити красу й силу художнього слова, образів, прийомів підчас слухання, розглядання, читання книги.

Розуміємо, що у наш час неможливо уявити життя без комп'ютера.

Тому й не пропонуємо повністю відмовлятися від його використання.

Головне не замінювати ним усі інші радості такого короткого дитинства відкриття таємниць природи, рухливі й настільні ігри з однолітками,

спілкування з мистецтвом — живописом, музикою і літературою!

Старшим дошкільнятам дозволяється перебувати перед екраном

комп'ютера, телевізора в межах 15 хвилин на день.

Хочу розглядати, читати і пізнавати!

Інтерес до читання виховується насамперед через розвиток

пізнавальної й мовленнєвої активності дитини. У малюка має бути

сформована потреба пізнавати довкілля і себе в ньому, шукати відповіді насвої "чому" самостійно і з допомогою дорослого, спілкуватися зі світом

людьми, природою, мистецтвом. Завдання дорослого — допомогти дитині усвідомити, що книга є одним із засобів пізнання нового, а художнє слово —  високим мистецтвом.

Саме тому особливо ефективною у формуванні інтересу до читання є

методика, орієнтована на активне спілкування дорослого читача (батька, матері, вихователя) з дитиною як читачем-початківцем.

Ми розробили таку методику, яку назвали "Хочу розглядати, читати і

пізнавати!". Вона спрямована на підвищення інтересу дитини до читання й пізнання навколишнього світу; розвиток уваги, мислення, мовлення,  пізнавальної та творчої активності як важливих складників особистісного зростання. В її основі лежать два головні принципи — наочності та надання дитині права самостійного вибору. Методика втілюється у посібнику-книжці для дітей, їхніх батьків і педагогів (наразі готується до друку).

Такий посібник-книжку ми виготовили власноруч і апробували у

київських дитячих садках. Робота за ним дала чудові результати, тож радимо педагогам і батькам створити такі книжечки і працювати зі своїми дітьми.

Така діяльність сприяє розвитку пізнавальної та творчої активності

дитини, допитливості, дає їй змогу поступово ставати активним читачем, самостійно обирати твір для слухання (читання, розучування напам'ять), вести творчу діяльність за змістом прочитаного (інсценізації, створення ілюстрацій, декорацій, масок) тощо.

Важливим чинником, який впливає на ставлення дитини до книги, є

позиція, яку в цьому питанні займають значущі для неї дорослі — батьки, вихователі, вчителі.

Працюючи з книгою, акцентуйте увагу дитини на тому, що у твору є

автор (один, два або багато людей — народ), назва, а також закріплюйте

знання про основні літературні жанри: вірш, казку, оповідання. Це допоможе

дитині у подальшому шкільному середовищі та й у майбутньому дорослому житті добре орієнтуватися в літературних творах та визначатися в тих жанрах, що більше їй до смаку, бути активним читачем та просто культурною людиною.

Ігри в роботі з книгою

Слід пам'ятати, що розвиток у дошкільному дитинстві забезпечується

передусім у ігровій — провідній для цього віку — діяльності, а не

навчальній, тому не поспішайте формувати сурогат навчальної діяльності, використовуючи шкільні форми для організації життєдіяльності дошкільників. Тож і роботу з книгою найефективніше будувати в ігровій формі.

Працювати з книгою, так само як і гратися, можна лише тоді, коли

цього хоче дитина! І починати таку роботу варто з "чарівного" для кожного

малюка слова: "Пограймося!". Якщо дитина погоджується, тоді продовжуйте:

"Один, два, три, почали!".

Як подружити дитину з книгою

♦ Надайте дитині відкритий доступ до книг:

організуйте в доступному для дитини місці поличку, куточок,

домашню бібліотеку з дитячими книжками; разом створюйте тематичні

виставки; "лікуйте" зіпсовані книжки.

♦ Разом читайте та обговорюйте твори:

влаштовуйте щоденні (чи щотижневі) сімейні читання книжок з

подальшим їх обговоренням (зміст книжок та час визначається залежно від вікових, психофізіологічних та індивідуальних особливостей дітей).

♦ Переконайтеся, що ви добрий оповідач: оволодійте мистецтвом

виразного читання, акторського виконання літературних творів.

♦ Добирайте книги відповідно до індивідуальних особливостей дітей:

агресивній дитині бажано не розповідати й не читати казок, де є сцени агресії (особливо з відповідними ілюстраціями), невпевненій в собі — читайте про те, як персонажі переборювали свій страх тощо. Обрати відповідні творидопоможе психолог.

♦ Розглядайте й обговорюйте ілюстрації: таким чином діти

оволодівають умінням будувати розповіді, переказувати твори, а

придумуючи назву до ілюстрації, вчаться узагальнювати свою розповідь, аналізувати і визначати головне в ілюстрації.

♦ Залучайте дітей до створення книжок власноруч: твори для

книжок діти можуть обирати або складати самостійно, дорослий їх записує, діти — малюють ілюстрації, разом скріплюють сторінки.

♦ Подавайте добрий приклад: багато читайте для себе і для дітей,

ходіть разом до бібліотеки, в книжкові крамниці, пропонуйте дитині

самостійно обирати книжки, цікаві їй.

 

Як правильно підготуватися до ДПА?
По-перше, не треба панікувати ні дорослим, ні дітям. ДПА - це звичайна
контрольна робота, тільки більш урочиста.
По-друге, не ставте собі та своїй дитині надзавдань, наприклад, здати тільки
на «12». Реалістично підійдіть до ситуації, адже можлива невдача може
негативно позначитися на здоров'ї, не посилюйте її.
Поради батькам
Не підвищуйте тривожність дитини напередодні тестування - це може
негативно позначитися на результаті тестування. Дитині завжди передається
хвилювання батьків, і якщо дорослі у відповідальний момент можуть
впоратися зі своїми емоціями, то дитина в силу вікових особливостей може
емоційно "зірватися". 
Запевняйте дітей, хваліть їх за те, що вони роблять добре. 
Підвищуйте їхню впевненість у собі, тому що чим більше дитина боїться
невдачі, тим більше ймовірності допущення помилок. 
Спостерігайте за самопочуттям дитини. Ніхто, крім Вас, не зможе вчасно
помітити і запобігти погіршенню стану дитини, пов'язаного з перевтомою.
Контролюйте режим підготовки дитини, не допускайте перевантажень,
поясніть дитині, що вона обов'язково повинна чергувати заняття з
відпочинком. 
Забезпечте зручне місце для занять, прослідкуйте, щоб ніхто з домашніх не
заважав. 
Зверніть увагу на харчування дитини: під час інтенсивного розумового
напруження необхідна поживна і різноманітна їжа і збалансований комплекс
вітамінів. Такі продукти, як риба, сир, горіхи, курага і т.д. стимулюють
роботу головного мозку. 
Допоможіть дітям розподілити теми підготовки по днях. 
Поради вчителям
Порадьте дітям під час написання ДПА звернути увагу на наступне: 
 Пробігти очима весь тест, щоб побачити, якого типу завдання в ньому
містяться, це допоможе налаштуватися на роботу;  Уважно прочитати питання до кінця і зрозуміти його зміст (характерна
помилка під час тестування - не дочитавши до кінця, за першими
словами вже припускають відповідь і квапляться її вписати); 
 Якщо не знаєш відповіді на запитання чи не впевнений, пропусти його
і познач, щоб потім до нього повернутися; 
 Якщо не зміг протягом відведеного часу відповісти на запитання, чи є
сенс покластися на свою інтуїцію і вказати найбільш ймовірний
варіант. 
І пам'ятайте: найголовніше - це знизити напругу та тривожність дитини і
забезпечити відповідні умови для занять.
І наостанок: ви людина зі своїми страхами, емоціями, амбіціями, зі своїми
можливостями, характером і вміннями. Візьміть це з собою в допомогу,
дотримуйтесь цих нехитрих правил і не мучте себе питанням: «Як правильно
готуватися до ДПА?». Повірте, однозначної відповіді на нього немає!
Головне – вірити в себе, виховувати цю віру в своїй дитині, і у вас
обов’язково все вийде!
Пам’ятки - поради учням щодо складання державної підсумкової
атестації

До складання ДПА
 Підготуйте своє робоче місце вдома: приберіть з робочого столу все
зайве, зручно розмістіть потрібні програми, навчальні посібники,
зошити, папір, ручки, олівці тощо.
 Складіть план підготовки до державної підсумкової атестації на
кожний день, чітко визначте обсяг матеріалу, який ви вивчатимете
(розділ, тема тощо).
 Під час підготовки до державної підсумкової атестації з будь-якого
навчального предмета структуруйте матеріал за допомогою планів,
схем. Робіть це у письмовому вигляді. Адже досить часто буває так: вам
здається, що ви все знаєте, пам’ятаєте, а коли починаєте відповідати -
ваша відповідь виходить уривчастою, фрагментарною.
 Перегляньте спочатку весь матеріал і раціонально сплануйте його
вивчення: наприклад, якщо потрібно вивчити 100 питань за 4 дні, то у перші
два дні вивчіть 70% усього обсягу, третього дня - решту питань, четвертого -
повторіть вивчене. При цьому складні питання чергуйте з простішими. Розпочніть заняття з найважчого матеріалу, який знаєте найгірше.
Якщо не можете щось згадати, запишіть на аркуші запитання, які ви можете
поставити учителю під час консультації.
 Намагайтеся зрозуміти матеріал, що вивчаєте, а не механічно його
запам’ятовувати.
 Не вивчайте новий матеріал безпосередньо перед державною
підсумковою атестацією, робіть це заздалегідь.
 Пам’ятайте, що інформація одержана на консультації перед державною
підсумковою атестацією буде корисною для вас.
 Не забудьте під час консультації поставити педагогу ті запитання, які
вас найбільше хвилюють.
 Робіть шпаргалки за бажанням, це сприяє закріпленню знань, однак
пам’ятайте, що користуватися ними під час державної підсумкової
атестації не можна.
 Проговоріть батькам плани своїх відповідей на запитання.
 Повторіть плани відповідей на запитання напередодні державної
підсумкової атестації, акцентуйте увагу на найважчих.
 Не забудьте прийти на консультацію.
 Відпочиньте за два-три дні до державної підсумкової атестації.
 Ляжте раніше спати напередодні державної підсумкової атестації, а
ранок у жодному разі не розпочинайте «зубрінням».
 Чергуйте заняття і відпочинок під час усього періоду підготовки до
державної підсумкової атестації .
 Не думайте про те, що не впораєтесь із завданнями, навпаки подумки
уявляйте собі картину успіху.
 Прийдіть на державну підсумкову атестацію завчасно.
Під час складання ДПА
 сядьте на місце, заспокойтеся;
 прочитайте завдання;
 зосередьтесь і спробуйте зрозуміти його зміст; почніть розв'язувати найлегше, на вашу думку завдання. Заплутана
умова ще не говорить про складність завдання. Зберіться з думками та
починайте працювати. У вас усе вийде!;
 не зациклюйтеся на тому завданні, яке не можете розв’язати ,
спробуйте розв’язати інше. Можливо, успіх розв'язання легшого
завдання додасть вам упевненості, і ви зможете впоратися зі
складнішим;
 будьте уважними, запам’ятайте вказівки учителя щодо підписання
роботи;
 сконцентруйтеся після організаційних моментів - для вас тепер є лише
текст завдань і час для їх виконання;
 прочитайте завдання двічі і обов’язково до кінця, зрозумійте, що від
вас вимагається;
 не поспішайте, оскільки можете неправильно зрозуміти умови завдань;
 думайте лише про виконання того завдання, що виконуєте, а не всіх
відразу;
 перевірте виконане завдання;
 прислухайтеся до своєї інтуїції.
Поради для підготовки контрольної роботи.
1. Організуйте підготовку до ДПА за планом (тижні, дні, години).
Складаючи розклад на кожен день занять, необхідно чітко визначити,
що саме сьогодні буде вивчено, які розділи і теми.
2. Визначте свої «золоті» години («жайворонок» ви або «сова») і,
відповідно, плануйте, в якому темпі будете готуватися в період
підвищення і зниження рівня активності.
3. Підготуйте місце для занять: приберіть зі столу зайві речі, зручно
розташуйте потрібні підручники, посібники, зошити, папір, олівці
тощо.
4. Запланували займатися, а настрою на навчання немає? Почніть із
найцікавішої теми — це допоможе увійти в робочий ритм.
5. Боротися з почуттям страху перед предметом можна так: різко
підведіться, .відверніться від столу, зробіть кілька глибоких вдихів і
видихів, і тільки після цього повертайтеся до роботи. Тим, кому непотрібно багато часу на «розгойдування», починати підготовку слід із
складніших питань і тем. Якщо ж працездатність наростає поступово,
краще не втрачати часу і спочатку швидко повторити легший матеріал.
6. Після години занять робіть перерву на 10 хвилин. Після 2-3 годин
роботи можна перепочити півгодини, перекусити, а потім позайматися
ще 3-4 години і відпочити не менш ніж 2 годин (обід і прогулянка).
7. Відмовтеся від будь-яких стимуляторів: кава, міцний чай. Нервова
система і без цього перенапружена — не варто перевантажувати її ще
більше.
Як успішно підготуватись до ДПА
1. У своєму житті ми обираємо два шляхи: один широкий, протоптаний
тисячами ніг, інший — шлях крізь терни до зірок — зірок усередині
самих себе, це процес поступового розвитку, який починається
зсередини й поступово переходить до навколишнього світу, однолітків,
друзів, рідних. Це шлях успіху.
Що потрібно для успіху:
 додаткові кроки;
 додаткові зусилля;
 сміливість рухатися вперед;
 уміння долати перешкоди.
Зроби свій перший крок, із якого починається твій великий шлях!

Ми чекаємо на те, що ти успішно складеш ДПА!
1. Якщо ти хвилюєшся перед ДПА, знайди можливість побути наодинці
із собою. Заплющ очі та зроби кілька глибоких, повільних вдихів і
видихів. Уявляй при цьому, що вдихаєш цілющий кисень, енергію, а
вдихаєш хвилювання, невпевненість. Відведи кілька хвилин на при-
ємні спогади. Вміння долати стрес — це тренування до випробувань,
яких не можна уникнути у великій школі життя.
2. Вдало підготуватись до ДПА, подолати невпевненість, лінощі, страх —
це теж маленька перемога на великому шляху життя. Дозволь собі
мати далеку й високу мрію про майбутнє, вчися досягати її. Перемога
не завжди приходить до найсильнішого чи найспритнішого. Рано чи
пізно вона приходить до того, хто повірив у себе.3. Налаштуйся на позитивний результат. Ніколи не слід думати про те,
що можеш не впоратись. Повір у себе, щоб виграти.
4. Пам’ятай: занепокоєння — це емоція, а не метод вирішення проблем.
Успіх завжди з тим, хто його прагне!
Поради психолога учням та батькам
Завершується навчальний рік, наближається час державної атестації,
незалежного оцінювання, і кожна сім’я, діти, їхні батьки прагнуть зробити
все можливе, щоб отримати високий результат. Проте у багатьох молодих
людей ситуація іспиту спричиняє таку кількість .негативних емоцій, що на
переживання стану тривоги витрачається більше сил, ніж безпосередньо на
підготовку до іспиту та складання цього іспиту. Як же підготуватися до
випробувань Найбільш ефективно, не витрачаючи зайвого часу та енергії?
1. Не скорочуйте час на сон.
2. Залишайте час на короткий відпочинок.
3. Налаштовуйте себе на успіх.
4. Зосередьтеся не на відчутті тривоги, а на змісті своєї роботи.

ПАМ’ЯТКА для учнів та батьків на весняні канікули

 

УЧЕНЬ! БЕРЕЖИ СЕБЕ!

  1. Постійно дотримуйся правил дорожнього руху. Ніколи не порушуй їх, це небезпечно для життя. Переходь вулицю тільки у відведених місцях. Будь обережним при переході трамвайних та залізничних колій. Не влаштовуй ігри на проїжджій частині вулиці. Правильно користуйся міським транспортом.
  2. Не грайся сірниками та іншими легкозаймистими предметами. Будь обережний з газом. Не вмикай його без дозволу батьків та без потреби.
  3. Не чіпай невідомі тобі предмети. При виявленні вибухонебезпечних предметів, повідом дорослих.
  4. Будь обережний з електроприладами. Не вмикай їх без дорослих. Не торкайся оголених проводів. Виходячи з дому, перевіряй, щоб усі електропобутові прилади були відключені.
  5. Будь обережним біля водоймищ, не ходи по льоду у період танення. Не влаштовуй ігри поблизу водоймищ
  6. Виконуй правила протипожежної безпеки. Не грай з вогнем. Не розпалюй багаття.
  7. Не чіпай бездомних кішок та собак. Спілкування з ними призводить до нещасних випадків.
  8. Не заходь у ліфт з незнайомими людьми.

Любий учень, дбай про своє здоров’я та життя!

 

ШАНОВНІ БАТЬКИ!

  1. Не залишайте дітей без догляду. Знайте, де і з ким бувають Ваші діти, чим вони займаються.
  2. Випускаючи дитину на прогулянку, нагадуйте їй про правила дорожнього руху, про правила поведінки в громадських місцях.
  3. Постійно нагадуйте про правила власної безпеки.

 

Шановні батьки, дбайте про здоров’я та життя Вашої дитини!

Бажаємо гарних канікул!!!

Консультація для батьків:

Японський метод виховання дітей - Японське виховання! 

 Іноді у дворі або в дитячому саду, в магазині або в громадському транспорті можна зустріти дитину, яка поводиться не так, як усі. Діти ці допитливі і активні, але надзвичайно прямолінійні і безцеремонні. Вони не дотримуються правил ввічливості, не роблять різниці між своїми речами і чужими, поводяться шумно і свавільно, не реагуючи на спроби оточуючих дорослих їх заспокоїти. Якщо ж з проханням урезонити дитини Ви звернетеся до його батьків, то почуєте у відповідь «дитина виховується по японській методиці, і до п'яти років нічого забороняти йому не можна». Коли ви спробуєте навести довідки про «японської методиці виховання» дитини, то дізнаєтеся, що основною її принцип криється в словах «до п'яти років дитина - цар, після п'яти років - раб, після п'ятнадцяти - рівний». Суть цього вислову полягає в тому, що дитині до п'яти років протипоказані будь-які заборони та обмеження, між п'ятьма і п'ятнадцятьма роками дитини досить строго, аж до жорстких методів, привчають до дисципліни, а після п'ятнадцяти він вважається повністю сформувалася і повноцінним, рівноправним, дорослим людиною. Стверджується, що при такому підході до виховання дитина, з одного боку, зможе повністю реалізувати свій творчий потенціал, так як в ключовий для його розвитку період обмеження, що накладаються дорослими, не перешкоджають дитячому розвитку; з іншого ж - виросте людиною відповідальною і дисциплінованим, так як десять років поспіль його будуть жорстко муштрувати. Що ж це за «японська методика виховання»? Чи справді вона веде своє походження з Японії? Яку користь вона принесе дитині, і чи варто ця користь того, щоб п'ять років поспіль батьки приносили свої інтереси в жертву капризам свого малюка? Як не дивно, самі японці ні про яку «японської методиці виховання» не знають. Їх суспільство історично склалося так, що основний принцип «японської методики» - «до п'яти років - цар, до п'ятнадцяти - раб, після п'ятнадцяти - рівний» неможливий. У країні, яку століттями роздирали війни, в країні, велика частина якої є сейсмонебезпечних районах, в країні, де цунамі - не є страшною казка, а періодично трапляється стихійне лихо, безконтрольний дитина приречена на смерть. Якщо додати до цього, що традиційно японські сім'ї були багатодітними, і матері доводилося стежити відразу за кількома дітьми, стає очевидно, що діти в японській культурі не могли рости в умовах вседозволеності. Сумніви викликає і твердження, що дитина після п'ятнадцятиріччя стає «рівним». У країні з жорсткими патріархальними традиціями панібратство і рівність між підлітком і старшим поколінням неможливо, неприпустимо й обурливо. До того ж, ніяких жорстких переходів від одного стилю виховання до іншого в японській культурі немає. З самого раннього віку та до повного змужніння і батьки, і суспільство виховують у дитині почуття відповідальності і дисциплінованість. Робиться це іншими, ніж у європейських культурах, методами, але ні вседозволеності, ні жорстокості у вихованні японці собі не дозволяють. Так звідки ж, якщо не з Японії, з'явилася «японська методика виховання»? Як не дивно, зародилася ця система в ... Росії, в шістдесятих роках двадцятого століття. На зорі свого існування вона називалася «кавказька система виховання». Вважалося, що саме так виховують майбутніх джигітів. Правда, термін закінчення «рабства» скорочувався з 15 до 12-річного віку. У дев'яностих роках двадцятого століття почалося активне взаємопроникнення російської та кавказької культур. І «кавказька система виховання» несподівано змінила «громадянство», ставши «японської методикою», але зберігши свої основні принципи. Що ж ... походження методики, звичайно, виявилося міфом. Але назва, як відомо, на ефективність не впливає. І не важливо, в Японії або в горах Кавказу зародилася система виховання, якщо вона дає гарні результати. А ось чи дає? Дійсно, які насправді результати виховання дитини в позиції «цар-раб-рівний»? Дитя - цар. Методика стверджує: Перші п'ять років життя «японська методика» постулює відмова від будь-яких заборон і обмежень. Дитина не повинна стримуватися заборонами. Базова довіра до світу і творчі здібності повинні формуватися без стороннього втручання, так, як велить природа, а не так, як нав'язують дорослі. Формується базова довіра до світу як до дружнього місця, впевненість у собі, безтурботність. Коментарі психолога. У перші роки життя у дитини формується так звана «картина світу», тобто сукупність уявлень про світ, складена дитиною на основі набраного їм життєвого досвіду. Дитина повинна виконати дуже важливу роботу - систематизувати всі свої знання про цей світ, щоб зрозуміти, що з себе цей світ представляє, які його особливості та закономірності, чому можна довіряти, а чого побоюватися. Де знаходиться в цьому світі його, дитину, місце, які кордону того, що дитина може собі дозволити. Формується ставлення до світу, до оточуючих людей. Здавалося б, з цієї точки зору ситуація якраз розвивається дуже вдало для дитини: світ - доброзичливе місце, де нічого йому не загрожує і де він може все. Але подивимося з іншої точки зору. У дитини формується картина світу. Базова картина світу, яка буде лежати в основі всіх наступних взаємин зі світом. І ця, базова, ключова картина світу формується перекрученою. Не закладено уявлення про рамках дозволеного. Не закладено уявлення про дозволений і заборонений. На закладені основи поваги до старших, подання про авторитет дорослої людини, в тому числі - про батьківський авторитет. Не закладені навички взаємодії з іншими людьми як з повноцінними і рівноцінними. Не закладено уявлення про можливу небезпеку, загрозу, він не готовий до зіткнення з агресією з боку іншої людини. Тобто, дитина, якій незабаром потрібно буде йти в школу, де він опиниться зануреним у соціум і відірваним від батьків, не має адекватного уявлення про світ, в якому йому доведеться жити і діяти. Замість соціально пристосованого, підприємливого і життєво активного, творчо обдарованого і легко адаптується лідера ми отримуємо розбещеної дитини, що не визнає заборон і не вміє домовлятися з однолітками. Дитя раб З погляду «японської методики», в цей період дитина повинна засвоїти правила поведінки в соціумі, навчитися дисципліні і стриманості. Йому відводиться десять років на привчання до порядку, розвитку працьовитості, відповідальності і самостійності. Після закінчення цих десяти років дитина повинна вирости на повноцінного і самодостатнього молодої людини. Коментарі психолога Отже, п'ятиріччя дитини відсвятковано. Задути свічки, прибраний торт. І ось настала нова віха в житті дитини. І в його вже звичний і налагоджений світ вторглися дивні слова: «не можна», «повинен», «треба», «ні» багато дивних і незрозумілих слів, які просто не можуть мати до нього відношення. До кого завгодно, але не до нього. Батьки батьки теж поводяться дивним, неправильним, неприпустимим чином. Вони не виконують бажань. Вони забороняють. Вони роблять щось зовсім неймовірне і гидоту: карають. Цього ніколи не було, і тому бути не може. Це страшна психічна травма, крах базових елементів картини світу дитини. Весь життєвий досвід, всі довгі і насичені п'ять років його життя піддаються сумніву через жахливий і незрозумілого поведінки батьків. І дитина починає відчайдушно боротися за свій звичний світ, за свої права, за все, що досі становило його життя. У дитини мало способів боротися зі свавіллям дорослих. Але ті, які є, вельми ефектні і ефективні. Крик. Плач. Істерики. Падіння на підлогу (землю). Навмисне биття власною головою об предмети. Голодування. Расшвиріваніе і навмисна псування речей. Звинувачення батьків у тому, що вони «не люблять», «ненавидять», «хочуть позбутися», «чужі батьки, які не мої» створюють батькам настільки інтенсивний пресинг, що тверда рішучість батьків починає перетворюватися в злість і агресію. І починається війна. Від того, чия воля сильніше, чия рішучість більше, залежить результат цієї війни. Якщо вольовому дитині вдається переломити своїх менш рішучих, ніж він, батьків, ситуація вседозволеності повертається. У цьому випадку дитина і далі продовжує виховуватися в умовах вседозволеності і відсутності заборон. Однак, спроба ввести в його життя дисципліну не проходить безслідно. Дитина зрозуміла: дорослі здатні зазіхнути на його права. Він стає менш чуйним і довірливим, ніж раніше, так як його довіру до батьків ослаблено «війною за дисципліну». Тепер з ним набагато важче домовитися і переконати в чому-небудь: батьки одного разу вже надійшли жахливо, не можна їм вірити, не можна йти у них на поводу. Дитина росте егоїстичним і неконтрольованим. Значущого дорослого, до якого він прислухається, більше немає. Якщо воля дитини і рішучість батьків рівноцінні, починається довга, затяжна війна. Дитину примушують, змушують, карають. Дитину «ламають». Дитина пручається і мстить. Дитина починає озлоблюватися, стає агресивним, жорстоким до однолітків і тваринам. Підлим стосовно дорослим. Дитина не зломлений, але змушений тимчасово підкоритися. Одного разу він набереться сил і відповість. Але поки йому залишається тільки збирати образи і чекати. Якщо рішучість батьків перевершує волю дитини, останньому все-таки доводиться прийняти нові правила гри. Картина світу, в якому він був найбільшим скарбом, а батьки люблячими і готовими все надати і все пробачити, розбита і зруйнована. Дитина дезорієнтований. Він втратив довіру до світу і до батьків. Він втратив віру в себе. Він змушений підкорятися правилам і заборонам, сенсу яких не розуміє. У ньому оселився страх насильства і агресії. Дитина стає покірний, але ті самі якості, заради яких його виховували в умовах повної свободи і вседозволеності довіра до світу і прагнення до творчості загублені, швидше за все, безповоротно. З часом дитина звикне до нових правил і порядків, почне сміятися і посміхатися, але нанесена йому травма не вилікується вже ніколи. Колишньої безтурботності, впевненості в собі і довіри до світу дитина не поверне. Справедливості заради, варто зауважити, що є і четвертий варіант розвитку подій. Варіант, в якому батьки не примусом, а копіткої і тривалої роботою над помилками, нерідко в тісному співробітництві з досвідченим психологом, зможуть все-таки виростити зі своєї дитини відповідального, чуйного і вірного соратника, повноцінного члена суспільства і самодостатнього індивідуума. Але це буде дуже довгий і важкий шлях, куди важчий, ніж традиційне виховання. Завжди простіше починати з самого початку, ніж виправляти допущені помилки, і виховання дитини не виняток. Дитя рівний Згідно з «японської методикою виховання», до п'ятнадцяти років виховання дитини вважається закінченим. Він отримав всі необхідні навички, розвинувся в повноцінну особистість, здатну приймати зважені рішення і відповідати за свої вчинки, і тепер йому залишається лише отримувати освіту і набиратися життєвого досвіду. Коментарі психолога Вище ми розглянули варіанти розвитку подій і, як наслідок, шляхи розвитку особистості дитини. Отже, яким же буде дитина, вирощений за допомогою «японської методики виховання»? Дитина «переможець», який відстояв своє право на вседозволеність. Звичайно, за ці роки йому довелося змиритися з деякими вимогами соціуму і прийняти деякі правила поведінки, але прагнення до вседозволеності залишилося. Поняття «поганий вчинок» для нього залишилося розмитим. Поганий вчинок може бути здійснений по відношенню до нього. Але він сам такого зробити не може. Будь його вчинок апріорі хороший, навіть якщо все, абсолютно все крім нього самого, вважають інакше. Ставлення до батьків споживче: вони повинні. Повинні всі забезпечувати потреби, купувати речі, давати кишенькові гроші, залагоджувати конфлікти. Він батькам недолжен нічого. Дитина «воїн», який не зміг переламати рішучості батьків, але й сам не здався. Найбільш суперечливий тип розвитку особистості. Він може вирости озлобленим хуліганом, а може потрапити під вплив стороннього, але значущого для нього дорослого і стати практично ким завгодно. Така дитина часто шукає заміну своїх батьків у сторонніх людях. Агресія, очікування ворожості від незнайомців, недовіра до світу залишиться з ним назавжди. Але ці риси можуть бути компенсовані вихованням і звернені на користь і самій дитині, і суспільству. Однак, це буде заслуга не батьків, а значимого стороннього дорослого. Відносини з батьками у такої дитини будуть напруженими, повними конфліктів і взаємних образ. По суті, яким би дитина - «воїн» ні виріс, для батьків він втрачений. Дитина «переможений». Він прийняв правила гри і загубив себе. Він покірний і боїться агресії. Він поступається будь-якому напористому і впевненому в собі людині. Він не має чіткої мети в житті, йому все одно, куди йти після школи, де вчитися, ким працювати. По відношенню до батьків часто відчуває страх і почуття провини. Нерідко своєрідну любов-страх і любов-вину. Особисте життя будувати не поспішає. Нерідко залишається з батьками до похилого віку, не намагаючись здобути самостійність. Виходить що «японська методика виховання» не виправдовує тих жертв, які приносять батьки в ім'я виховання своєї дитини, не виправдовує покладених на неї надій, і приносить прямої шкоди як дитині, так і сім'ї в цілому. Це невдала концепція, придумана не мають ні психологічного освіти, ні достатнього досвіду у вихованні дітей людьми. Японська методи

Copyright MyCorp © 2024
Конструктор сайтів - uCoz